Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020

Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020

Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020

Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020

Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020

Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020

Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020

Автор:Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології ХГПА.

За вікнами вже середина літа, і все менше часу відділяє нас від початку нового навчального року, що за багатьма прогнозами цілком може бути дистанційним. У країні зберігається складна ситуація з поширенням коронавірусу, щодня з’являються нові невтішні дані, а подекуди карантинні заходи лише посилюються. Ми вже багато разів говорили про можливість дистанційної освіти загалом, однак є категорія учнів, яким буде важко за будь-яких, навіть найкращих, методик — це першокласники.

Березневий загальнонаціональний карантин для всіх був великою несподіванкою, однак це сталося вже ближче до завершення навчального року. Поки спостерігаються всі передумови вимушеної дистанційної освіти вже з 1-го вересня, і це кардинально змінює ситуацію. Починаючи з других класів, учні зустрінуться з однокласниками онлайн або в обмежених у часі чи кількості учасників очних заняттях. Порівняно з сучасними першокласниками, у них буде велика перевага: вони вже знають одне-одного, пам’ятають своїх педагогів, попри дійсно довгий час окремо, все ж, мають навички навчання у колективі та, одним словом, — пам’ятають, як бути школярами.

Інша справа — «першачки». На їхню долю в будь-якому разі випаде неабияке випробування: окрім початку, без перебільшення, нового етапу життя, пов’язаного з серйозним навчанням, перед ними постане завдання соціалізації. Новий ритм, розклад дня та збільшене навантаження, нові знайомства та розуміння субординації — все це насправді надзвичайно важко для кожної дитини в реальному класі. А як все це відбудеться у віртуальному?

Певні переваги матимуть першокласники, які відвідували садочок на час весняного карантину. Вони вже мають уявлення про спільне навчання, пройшли стресовий момент переходу на віддалену роботу і, принаймні, бачили заняття в онлайні, отримували завдання та за допомогою батьків відправляли результати своїх досягнень вихователям. Але ж є велика кількість дітей, які не відвідували дитсадок та не мають жодного уявлення про це. Крім того, під час загальнонаціонального карантину була одна, так би мовити, перевага: разом із дітьми вдома лишилося й багато батьків, які допомогли малечі справитися з такою радикальною переміною. У новому навчальному році більшості батьків уже не буде поруч.

У сучасному діловому світі є два терміни, що влучно ділять типи навичок співробітників на дві категорії: так звані «тверді навички» («Hard skills») та «гнучкі навички» («Soft skills»). До перших належать професійні технічні вміння співробітників, за якими визначається цінність того чи іншого спеціаліста. А от до «гнучких» — навички роботи у колективі, лідерські якості, що сприяють ефективності члена команди у професійній діяльності.

Якщо спроектувати цей поділ на школярів, то ефективне засвоєння шкільної програми та гарні оцінки — це відповідник «твердих навичок». Його можна напрацювати завдяки продуманій побудові дистанційної освіти, сумлінній роботі педагогів та відповідального ставлення батьків та, звісно ж, бажання самих учнів.

Однак з «гнучкими навичками» все набагато гірше. Жодна повністю дистанційна система освіти не зможе тренувати те, що має бути відпрацьоване у живому колективі під час очного спілкування. І якщо у більш старших класах діти вже мають бодай якісь навички чи уявлення про них, цьогорічні першокласники прийдуть до школи «стерильними» у цьому плані. І ця проблема не може бути проігнорована чи відкладена: наша система освіти до карантину мала багато інструментів для відпрацювання «гнучких навичок», що просто не можуть бути ефективно перенесені в онлайн. Але без них діти не зможуть повноцінно соціалізуватися, а в подальшому — ефективно інтегруватися у суспільство.

Отож, як бачимо, дистанційна система освіти у новітній українській школі в цілому можлива, але категорично не підходить для найменших учнів. До пандемії початкова школа успішно виконувала функцію первинної соціалізації дітей, що потребує тісного живого спілкування за участю педагогів та учнів разом. Тому вважаю, що єдиним можливим виходом зі ситуації із запровадженням дистанційного навчання може бути комбінована форма занять.

Дітям просто необхідно проводити певний час разом, а значить — потрібно врахувати це і організувати навчальний процес відповідним чином. Це може бути як позмінне навчання, так і робота в невеликих групах учнів одного класу. Але для першокласників це має бути обов’язковим, інакше матимемо значні проблеми з молодим поколінням, представникам якого буде надзвичайно важко у суспільстві.

Приємно, що такої ж думки дотримуються в Уряді. В.о. міністра освіти С. Шкарлет у своєму нещодавньому інтерв’ю висловив занепокоєння щодо долі цьогорічних першокласників та говорив про необхідність правильного підходу до дистанційної освіти у разі її запровадження. Тому маємо надію, що спеціалісти знайдуть рішення проблеми навіть на тлі загрозливої ситуації з поширенням коронавірусу в Україні.

 блоги НУШ коронавірус

Facebook

Twitter

Освіта.ua
06.07.2020